Відлуння героїки Крут

102 років тому 29 січня 1918 року назва невеликої станції, що розташована на Чернігівщині уздовж ліні Бахмач – Київ, ознаменувала відлік нового духовного злету нації, який уже більше століття є національним символом для десятків поколінь борців за свободу та незалежність. З нагоди цього пам’ятного дня оформлена тематична виставка «Вклонися, Україно, цим людям величним і скромним»

Великий день Єднання

В історії становлення незалежної України особливе місце займає 22 січня 1919 року, коли Директорія Української Народної Республіки проголосила Злуку всіх українських земель в єдину Українську державу. Про історичні події 20 – х років ХХ століття, знайомить викладка літератури «Благословенна будь, Соборна Україно», яка висвітлює тернистий шлях України до Соборності.

      22 січня ввійшло до національного календаря як велике державне свято - День Соборності України.  З нагоди цієї важливої історичної дати вже стало доброю традицією зустрічатися на мості через річку Збруч делегацій обох областей, Тернопільщини та Хмельниччини,  об’єднавши два кольори державного прапора  України та обмінявшись короваями. У такий спосіб жителі областей цього року вже відзначили 101-у річницю Соборності України.

     На центральній площі Гусятина звучав Гімн Держави, згадали та пом’янули  Героїв України та воїнів, які загинули, захищаючі  цілісність  і незалежність України, а також була представлена виставка виробів декоративно – прикладного мистецтва із різних районів.

Ой, весела в нас зима

«Зимонько-снігурочко,
                     Наша білогрудочко,
                                       Не верти хвостом,
                                                            А труси тихесенько,
                                                                                  Рівненько, гладесенько
                                                                                                   Срібненьким сніжком…»

                              

Бібіломікс «Ой, весела в нас зима» під такою назвою пройшов тематичний захід з якого діти дізналися про виникнення назви слова «січень», почули народні прикмети , читали приказки і прислів’я пори року, відгадували загадки складаючи зимовий кросворд та розповідали про традиції святкування найбільших зимових свят, а на додаток заколядували та защедрували. А для цікавого й веселого читання, дітям була запропонована книжкова викладка «Січень крокує – свята дарує», адже зима й справді – яскрава та радісна. В заході прийняли участь Кім Тетяна, Пушкар Вікторія, Куйдан Микола, Мороз Віталій.

Голос совісті

Василь Андрійович Симоненко

1935 – 1963

«Що я можу сказати про себе?

Ще так мало прожито і так мізерно мало

зроблено. Хочеться бути людиною, хочеться

робити гарне і добре, хочеться писати такі

вірші, які б мали право називатися поезією.

І якщо це мені вдається рідко, то це не тому,

що я не хочу, а тому, що мало вмію

і мало знаю.

Найбільше люблю землю, людей, поезію

і... село Біївці на Полтавщині, де мама

подарувала мені життя.

Ненавиджу смерть. Найдужче боюся нещирих

друзів. Більше мені сказати про себе нічого...»

  

    З нагоди 85 – річчя від дня народження Василя Андрійовича Симоненка, українського поета,  оформлена виставка «Незгасна зоря поета» публікацій про життєвий і творчий шлях постаті, ім’я якої нині назване серед когорти ста видатних українців.

Його не стало в двадцять вісім. Смерть у такому віці завжди вражає. А ще коли обри­ває яскравий талант, надії  всіх, хто долучився до національного пробудження свого народу. Посмертно видано книжки «Земні тяжіння» (1964), «Поезії» (1966), «Лебеді материнства» (1981).Творча спадщина Василя Симоненка удостоєна Національної премії України імені Т.Г. Шевченка. (1995)

День прав людини

10 грудня в 1948 році Генеральна Асамблея ООН прийняла Загальну декларацію прав людини – перший універсальний міжнародний акт з прав людини. Тому  в пам’ять про цю історичну подію, а саме у цей день було встановлено Міжнародний день прав людини.

Інформаційний куток «Знання і повага прав людини – шлях до взаєморозуміння» висвітлює документи  правознавчого характеру та  фактографічні матеріали папки «Правова освіта».

Україна гідна свободи

"Втратити свободу може лише той, хто не вмів її захищати"                                                                                                                                              Вольтер 

    Щорічно 21 листопада починаючі з 2014 року в Україні відзначають День Гідності та Свободи, яке встановлено Указом Президента в 2014 році на честь початку цього дня двох знаменних і доленосних подій у новітній українській історії: Помаранчевої революції 2004 року та Революції Гідності 2013-го. Це державне свято стало свого роду наступником Дня Свободи 22 листопада, що відзначався на честь Помаранчевої революції з 2005 по 2011 роки.

      Викладка «Україна - територія Гідності та Свободи», пропонує публікації, які  відображають історичні події на Майдані.

     Україна - це територія гідності й свободи. Такими нас зробили цілих дві революції -Майдан 2004 року, який був Святом Свободи, і Революція 2013-2014 року, Революція Гідності, а саме 21 листопада 2013 року розпочались перші протестні акції української громадськості. 

      Події розгорталися стрімко і драматично – від мирних зібрань студентства – до масових мітингів, палаючих шин, «коктейлів Молотова» та бруківки, що стала зброєю в руках протестувальників. Але найтрагічнішим було те, що цього разу, на відміну від подій Помаранчевої революції, відстоюючи гідність та свободу, віддали свої життя 106 українців і ще понад 2 тисячі зазнали поранень…

     Завдяки людям, яким небайдужа доля України в цілому і кожного із нас окремо, ми маємо можливість і досі залишатися незалежною нескореною країною.

"Ніколи не сміявся без любові"

     Видатний український сатирик і гуморист Остап Вишня-спр. ім ’я Павло Михайлович Губенко народився  13 листопада 1889 року в містечку Груні Зінківського повіту на Полтавщині.

     Остап Вишня - письменник багатограний. В його великому літературному доробку гострі політичні памфлети й комедійні п’єси, бойові фейлетони на тему дня і ліричні мисливські усмішки, оповідання для дітей і про дітей, веселі гуморески й мудрі дотепні нариси... Протягом короткого часу він нажив слави популярного в народі майстра сатири і гумору.

       Він дарував багато щастя своїм друзям .Добрий, мудрий, веселий він входив у кожну сім’ю , мов казковий герой з чарівним дарунком - красою вільної природи, красою людської душі... Незабутня усмішка Остапа Вишні - тонка, мудра і добра. І не завжди весела. Іноді дуже гнівна. Але завжди у ній упевненість у перемозі правди над брехнею, добра над злом, нового над старим...

      У 1921 році йому пропонують посаду перекладача в газеті „ Вісті ВУЦВК”. Співробітничав він і в „ Селянській правді”, на сторінках якої з’явилася його усмішка « Чудака Їй-Богу !», де вперше автор підписався „ Остап Вишня”.

      За його життя тільки на Україні вийшло понад сто збірок його творів, У великому творчому доробку письменника представлено різноманітні жанри малої прози. Але, мабуть, найвеселіші і найдотепніші „ Мисливські усмішки”. Павло Михайлович був завзятим мисливцем і рибалкою. Щоправда, на полювання збирався з девізом : „ Хай живуть зайці!”

     Павло Михайлович надзвичайно любив природу, ліси, поля, річки, чарівні краєвиди українського лісостепу. З батьківською турботою ставився до птахів. Тому так подобалось йому ходити на полювання, де відпочивав душею, заспокоювався від міської метушні. Тому його „ Мисливські усмішки” в українській літературі –явище майже унікальне. В них спостерігається оригінальний синтез народного анекдоту і пейзажної лірики. Почуття смішного було йому властиве, як птаху здатність літати.

     У щоденнику письменника від 10 березня 1951 року є такий запис: «Умираючи, кажу вам усім: ніколи не сміявся без любові до вас усіх, до сонця, до вітру, до зеленого листу! У моєму сміхові завжди бачив народ: хорошого чолдвіка, привітну жінку, дівчину веселооку, дитину, бабу з дідом...І я хочу, щоб посміхались усі".

28 вересня 1956 року Павло Михайлович перестав писати, назавжди.

     На виставці «Ніколи не сміявся без любові», яка  присвячена 130-й річниці від дня народження видатного українського письменника Остапа Вишні представлені не лише його твори, але і документи, які свідчать про життя і творчість, а також публікації  щоденника.