Жива книга
Сміх, як відомо, позитивно впливає на людину, бо піднімає настрій і
тому має лікувальні властивості. Недарма кажуть, що сміючись легше і навчатися, і
переживати важкі моменти, і працювати. Звісно, є у житті серйозні і зовсім не
смішні речі, з яких просто гріх кепкувати, але іноді гумор і сміх потрібні у
нашому житті, навіть у несподіваних ситуаціях вони допомагають нам.
Велике значення у житті Ганни Антонівни
відіграє гумор, адже саме вміння подивитися на речі з усмішкою допомагає легше
сприймати життя, а саме не втрачати силу духу в складних ситуаціях, переживати нелегкі моменти.
Ще
зі шкільних років вона полюбляла читати твори письменників цього жанру. Особливо
до душі стали гуморестки Павла Глазового. Письменник був надзвичайно уважний
і тонко підмічав усе, що відбувалося в сучасному житті і
відображав все це у творчості.
Через певний час Ганна Антонівна розпочала
свою діяльність в якості вчителя початкових класів в Кремінянській сільській
школі. Згодом, закінчив Київський університет ім. Т. Шевченка, працювала в
Лісовідськом аграрно – професійному ліцеї, де викладала суспільні дисципліни
протягом 18 років аж до виходу на заслужений відпочинок. Але притримуючись
народному вислову «Вік живі, вік вчись» Гана Антонівна невтомно продовжує і
надалі приумножувати знання навчаючись в інституті Богословесних наук на
психолога у місті Городок.
Протягом усіх цих років вона приймала участь в
різноманітних заходах читаючи гуморестки, а в часи розради і для душі завжди поруч була улюблена книжка письменника.
«Щоденні турботи та дрібні
негаразди не здаються такими неприємними і не так дратують, якщо сприймати
життя з доброзичливою іронією» – так розпочала свою історію Гана Антонівна Ямборко при зустрічі з учнями старших класів.
І дійсно, замість того, щоб занурюватися з головою в
проблеми, варто спробувати по-іншому оцінити їх, посміятися, хай навіть із
себе, і все стане набагато простішим.