Відомі односельчани

ЇМ ВИПАЛА ДОЛЯ НАРОДИТИСЬ НА ЦІй ЗЕМЛІ

\Чикал Адам Васильович 
     

       Гене­рал-полковник,     колишній     голова Комітету з питань національної без­пеки і оборони Верховної Ради Укра­їни четвертого скликання. Народився 18 березня 1947 р. у с.Кремінна Городоцького р-ну Хмельницької області. Після закінчення Лісоводського СПТУ працював водієм. Служив в армії. Навчався   Бакинському   вищому командному училищі. З 1968 р.- командувач  військовими  підрозділами  в Групі радянських військ у Німеччині і в м. Полоцьку (Білорусія), началь­ник штабу батальйону (Сахалінська область, Росія). У 1978-1981 рр.- слухач Військової академії ім. Фрунзе. З 1981 р.-начальник штабу танкового полку (м. Кушка, Туркменія). З травня 1982 р. по грудень 1985 р.-начальник штабу полку, командир полку у контингенті радянських військ в Афганістані, був  двічі важко поранений. 

     Після Афганістану-командир полку, начальник штабу дивізії Прикарпатського Військового округу.У 1989-1991 рр.-слухач військової академії Генштабу Збройних Сил СРСР. Після закінчення-командир навчальної дивізії (м. Бердичів). З червня 1993 р. по травень 1995 р.-перший заступник командувача 8-ої танкової армії (м. Житомир). Народний депутат України другого, третього та четвертого скликань. Наго­роджений орденами Червоної Зірки (1983,1984 рр.), За службу Батьківщині н ЗС СРСР» III ст. (1976 р., 1982 р.). Св. Дмитра Солунського III ст. (1999 р.,УПЦ МП), Христа Спасителя (2001 р., УПЦ КП), Почесною грамотою Пре­зидії ВР СРСР (1985 р.), іменною вогнепальною зброєю (1997 р.). Почесною грамотою Кабінету Міністрів України (2002 р.).

     Коренчук Євгена Матвіївна

         1937 року народження. Закінчила Лісоводську середню школу, далі навчалась у Чернівецькому Державному Університеті на історичному факультеті, працювала викладачем історії в Чернівецькому Державному Університеті, кандидат історичних наук, доцент

                                                      
                                                       

                                                       
                                                     Волос Віра Матвіївна

      Народилася 23 листопада 1922 року в селі Кремінна на Хмельниччині. Після закінчення школи навчалася в Городоцькому педагогічному технікумі. В 1955 році здобула вищу освіту закінчив спочатку Чернівецький державний вчительський інститут. а далі в 1962 році закінчує і  Луганський державний педагогічний інститут. Більше півстоліття Віра Матвіївна працювала на педагогічний ниві - була вчителем історії та займала посаду заступника директора Кремінянької загальноосвітньої школи. 

       Удостоєна звання "Відмінник народної освіти України"
нагороджена грамотами за самовіддану працю у навчанні та вихованні підростаючого покоління. У1999 році нагороджена Орденом «За мужність» та  медаллю «Захисник Вітчизни».

   

Ямборко Надія Анатоліївна

       Народилась 8 березня 1979 року в с.Кремінна. закінчила кремінянську загальноосвітню школу І-ІІ ступенів, навчалася в Славутському ліцеї з поглибленим вивченням біології. У 2001 році закінчила Тернопільський педагогічний університет(біологічний факультет) з дипломом з відзнакою. Восени 2001р. вступила до аспірантури мікробіології і вірусології Сім... Д.К. Заболотного Національної Академії наук України. У 2005 р. успішно захистила кандидатську дисертацію по спеціальності «мікробіологія».      У віці 26 років стала наймолодшим в інституті кандидатом біологічних наук. Сьогодні - старший науковий співробітник відділу загальної і ґрунтової мікробіології інституту мікробіології і вірусології Сім... Д.К. Заболотного Національної Академії наук України в м.Київ.

Якщо небо вимірює себе крилами, поле - колоссям, то люди нашого села вимірювали себе невтомною, наполегливою працею. За видатні досягнення у галузі сільського господарства звання Героя Соціалістичної Праці було присвоєно Василюк В. Ф. та Сірому В. Я, а також за сумлінну працю були нагороджені відзнаками робітники колгоспу «Україна» Ямборко В. Ф., Голка А. С, Драгусь М.Г., Шкробот В. М., Волос Г. П., Любас М. І., Козачишина Н. Г., Шупер П. 3., Воротна Н. П., Лагно М. Т., Демкович Н. С.

Сірий Василь Якович

      Народився 5 жовтня 1928 року в селі Кремінна у сім'ї колгоспників. У 1946 році закінчив Новоушицький механічний технікум  Хмельницької області по спеціальності механік.  В 1950 році був призван в ряди Радянської армії, Після демобілізації 1953-1958 роках працював в Городоцькому МТС. В осені 1958 – 1988 роках в якості бригадира тракторної бригади колгоспу «Україна»  в с. Кремінна. Трудовий стаж 34 роки. Виховав четверо дітей. 
     За значні успіхи в розвитку сільського господарства і досягнення високих показників у виробництві сільськогосподарської продукції нагороджений Орденом трудового червоного прапора – 30 квітня1971 року, а пізніше Указом президії Верховної Ради СРСР №148 від 12 квітня 1979 року Сірому В. Я. присвоєно звання Героя Соціалістичної праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Помер 12 жовтня 2006 року.

                                                

                                               Василюк Валентина Федорівна

      Народилася 22 лютого 1929 року в с. Кремінн Городоцького району.Закінчила 4 класа. З 1940 року почала працювати на нормі буряків в колгоспі імені Жданова с. Кремінна. У 1941 році сім'ю спіткала велика біда, після тяжкої хвороби померла мати і Валентина із сестрою залишились сиротами. Через декілька місяців батько не справляючись з господарством та дітьми привів другу молоду дружину. Сестрам прийшлось звикати до нової мами, допомагати їй. Тому Валентина Федорівна у 14 років для того, щоб допомагати сім'ї пішла працювати у рільничу бригаду, де норми буряків обробляла на рівні із жінками.

      З 1944 року працювала в рільничій бригаді, а з 1952 року-перейшла працювати на ферму дояркою. Вершину слави підкоряла щоденною працею, нелегкою, аж до сьомого поту, без вихідних, без відпусток. Спочатку було 15 корів, а потім - 28. Надоювала 5500 літрів молока за рік. За великі успіхи, досягнуті у Всесоюзному соціалістичному змаганні і взятих соцзобов'язань по заготівель продуктів тваринництва в зимовий період 1972-1973 р.р. 
     Указом Президії Верховної Ради СРСР від 6 вересня 1973 року присвоєно звання Героя Соціалістичної Праці з врученням ордена Леніна і золотої медалі «Серп і Молот». Згідно з постановою ЦК Компартії України і Ради Міністрів УРСР від 1 травня 1977 року за видатні досягнення у праці по підсумках 1996 року присудити Державну премію Української PCP Валентині Федорівні Василюк, доярці колгоспу «Україна» Городоцького району. Досягши пенсійного віку не пішла на заслужений відпочинок, а продовжила працювати дояркою до 60 років.

      В 1989 році не полишила працювати, а пішла робочою у рільничу бригаду по обробітку огородніх культур, де пропрацювала до 2001 року

Нагороджена бронзовою медаллю за досягнення успіхів в розвитку народного господарства-15 грудня 1970 року.

Присвоєно орден Леніна-8 квітня 1971 року та 6 вересня 1973 року.

Отримала золоту медаль-24 серпня 1973 року.

Героя Соціалістичної Праці-6 жовтня 1973 року.

Ударник дев'ятої п'ятирічки-29 грудня 1975 року.

Нагороджена знаком Ударник десятої п'ятирічки-15 грудня 1979 року.

1977-1979 роках переможець Соціалістичних змагань.

Померла 19 березня 2007 року.

Любас Михайло Григорович

        Народився в с. Новосілках Хмельницької обл. 17 липня 1941 року. Закінчив 7 класів середньої школи. 1955 році працював прицепником на МТС с. Кузьмін. 1958 році закінчив Кутківецьке механічне училище Чеміровецького району по спеціальності механізатор. 1959 року був призван в ряди Радянської армії. 1960-1965 роках працював трактористом в Казахстані. 1965-1975 роках робив в сільхозхімії в Білорусії. З 1975-1996 роках працював в колгоспі «Україна» с. 
Кремінна.  Нагороджений відзнакою Переможець Соціалістичних змагань 1976 року. Нагороджений бронзовою медаллю-6.02.1977 року.

За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС нагороджений срібною медаллю-7.07.1978 року.

          

Голка Анісія Степанівна

       Народилася 24 червня 1938 року в с. Кремінна. 1952 року закінчила 7 класів Кремінянської школи. 1952-1954 роках робила на різних роботах в колгоспі імені Жданова с Кремінна. З 1955-1964 роках працювала на фермі дояркою. 1964-1995 роках працювала на нормі буряків. Депутат сільської ради 1985 року та1990 року.

За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС нагороджена бронзовою медаллю-19 травня 1981 року.

Ямборко Василь Федорович

          Народився 20 листопада 1940 року в с Кремінна. Закінчив Кремінянську середню школу. В 1955 році працював прицепчиком в колгоспі імені Жданова. У1958 році отримав спеціальність механізатора. За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС був нагороджений бронзовою медаллю-28 липня 1975 року. Бронзова медаль-24 серпня 1973 року. Срібна медаль-11 вересня 1974 року.

Ударник Трудової Слави 3-го ступеня-10 березня 1976 року.

Орденом знака пошани за видатні досягнення в роботі-5.03.1980 року.

Переможець Соціалістичних змагань нагороджений срібною медаллю-9 лютого 1977 Ударник Соціалістичної п'ятирічки-16 квітня 1984 року. За видатні досягнення в роботі отримав Бронзову медаль-5 квітня 1985 року. 

За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС нагороджена бронзовою медаллю-19 травня 1981 року.Помер 8 липня 2000 року.

Козачишина Ніна Григоріївна

   Народилася в с. Лісоводи 05.09.1938 року. У 1953 р. закінчила середню школу. У дванадцять років працювала прибиральницею в школі. З 1965 року почала 

працювати на фермі дояркою с. Кремінна в колгоспі «Україна». З 1992-1997 роках працювала ланкової огородній бригаді.

      Нагороджена срібною медаллю за досягнення успіхів в розвитку народного

господарства РСРС-08.07.1976 року. Ударник десятої п'ятирічки. Нагороджена знаком -22.01.1976 року Орден «Леніна»-16.12.1980 року. Присвоєно почесне звання заслуженого працівника сільського господарства Української РСР - 18.11.1988 року.
  

                             Шупер Петро Захарович

          Народився в селі Кремінна Городоцького району 9 березня 1954 року.

Отримав повну загальну середню освіту. Далі продовжив навчання в Тернопільській області Волочиського району села Скапат по спеціальності механізатор. З 1972 - 1974 роки проходив службу в Радянської армії. Після закінчення був направлений на курси комбайнерів в місто Кам'янець - Подільський. Почав працювати в колгоспі «Україна» ланковим механізованої ланки по вирощуванню цукрового буряка Нагороджений неодноразово почесними грамотами та дипломами за великі успіхи, високі виробничі показники па збиранню цукрових буряків, які досягнуті в обласних і Всесоюзних соціалістичних змаганнях. 

      За успіхи в економічному і соціальному розвитку УРСР 16 липня 1981 року був нагороджений дипломом першого ступеня учасника виставки ВДНГ Української PCP. В 1978 році був -—обраний делегатом XI Всесвітнього фестивалю молоді та студентів в Гавані на Кубі. За досягнуті успіхи у праці та громадській роботі в 1979, 1980 та 1982 роках був занесений на Дошку пошани ЛКСМУ. У1980 році нагороджений дипломом лауреата премії Ленінського комсомолу за сумлінну працю в сільськогосподарській галузі. Нагороджений орденом Трудової Слави №330755 III ступені 22 грудня 1977 року та орденом Трудової Слави II ступені №44985 17 серпня 1988 року. В роки Незалежності України тричі отримував почесні грамоти за вагомий внесок у розвиток сільськогосподарського виробництва.

Волос Григорій Петрович

Народився в селі Кремінна Городоцького району 29 квітня 1940 року. Отримав повну загально - середню освіту. У 1959 році закінчив професійний технікум міста Троїцька Челябінської області (Росія) по спеціальності технік -механік сільськогосподарських робіт. У 1960 році розпочав свою трудову діяльність в колгоспі Україна» села Кремінна. Працював механізатором, слюсарем, завідував майстерною тракторної бригади. На заслужений відпочинок пішов у 2000 році Нагороджений орденом «Знак пошани» 1968 року. Неодноразово був нагороджений почесними грамотами та дипломами за сумлінну працю по вирощуванню сільськогосподарської продукції. У 1978 році отримав знакові нагороди «Ударник десятої п'ятирічки», «Переможець соціалістичного змагання» Двічі нагороджений бронзовою медаллю - 19 червня 1977 року і 26 липня 1979 року за досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС.

   Шкробот Віра Микитівна

Народилася в селі Кремінна Городоцького району 9 жовтня 1929 року. У 1941 році закінчила 5 класів Кремінянської школи. В свої дівочі літа працювала колгоспі ім.. Жданова на фермі біля телят. З 1955 року перейшла до рільничій бригади, а в 1971 році почала працювати свинаркою на свинокомплексі в колгоспі «Україна». Трудовий стаж 40 років.

У 1970 році з нагоди 100 - річчя з дня народження В. І. Леніна була нагороджена медаллю «За сумлінну працю».. За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС в 1975 році нагороджена срібною медаллю Тричі отримувала знакові нагороди: «Переможець соціалістичного змагання» - 1975,1976, 1977 роках та знакову нагороду «Ударник дев'ятої п'ятирічки». Померла 1996 році.

Драгусь Михайло Григорович

Народився 1 листопада 1955 року в селі Кремінна Городоцького району. У1969 році закінчив Кремінянську школу і поступив навчатися в Лісовідській СПТУ по спеціальності механізатор. У 1973 році був призваний до лав Радянської Армії. Після демобілізації став працювати в колгоспі «Україна» у тракторній бригаді СТК.

За досягнення успіхів в розвитку народного господарства був нагороджений бронзовою медаллю та відзнакою «Переможець соціалістичних змагань». В 1984 року -ударник соціалістичної п'ятирічки. У 1992 році захворів і вже в 1996 році через важку хворобу помер.

Воротна Надія Петрівна

Народилася 5 листопада 1941 року в селі Лісоводи Городоцького району. Після закінчення семи класів Лісовідської школи почала працювати в рільничій бригаді колгоспі «Україна». У 1965 році перейшла працювати на ферму дояркою села Кремінна. 22 липня 1991 року була направлена на курси підвищення кваліфікації спеціалістів сільськогосподарського виробництва по спеціальності оператор машинного доїння. Трудовий стаж - 40 років.

За досягнення успіхів в розвитку народного господарства РСРС була нагороджена золотою медаллю 25 червня 1980 року. За успіхи в економічному і соціальному розвитку УРСР нагороджена дипломом другого ступеня учасника виставки досягнень народного господарства УРСР 1989 року.

                       Шаварський Олег Микитович

Народився 8 липня 1946 року в с. Кремінна, Городокського району, Хмельницької області. 

Свою творчу діяльність Олег Микитович розпочав у 1968 році на сцені Київського театру імені Івана Франка після закінчення Київського державного театрального інституту ім. Карпенка-Карого (тепер – Національний Університет театру, кіно і телебачення ім. Карпенка-Карого). У 1970-1972 роках працював у Житомирському музично-драматичному театрі ім. Кочерги. З 1972 року по сьогоднішній день працює в Національному театрі імені Івана Франка.

За майже 50 років актором створено чимало образів у виставах сучасного та класичного репертуару, більшість з яких увійшли до літопису національної сцени: Швандюра «Конотопська відьма» Г. Квітки-Основ’яненка, Дядько Лев «Лісова пісня» Лесі Українки, Явтух «Хто зрадить Брута?» за М. Гоголем.

Талант Олега Микитовича Шаварського високо цінував лідер франківської режисури Сергій Данченко. Їхніми спільними роботами стали вистави: Охрім «Енеїда» І. Котляревського, Ступай-Ступаненко «Патетична соната» М. Куліша, Кардинал Вінчестерський «Біла ворона» Г. Татарченка, Ю. Рибчинського, Пастор «Візит старої дами» Ф. Дюрренматта, Кент «Король Лір» У. Шекспіра, Урядник «Тев’є-Тевель» за Шолом-Алейхемом, Сірко «За двома зайцями» М. Старицького, Шумицький «Кохання в стилі бароко, або любов з неохоти» Я. Стельмаха.

Перелік створених Олегом Микитовичем образів дає зрозуміти про різнобарвність його творчої палітри. М’яка іронія, доброта, прагнення духовної гармонії – ось основні риси творчого почерку актора, який завжди відчуває стиль запропонованого драматургічного матеріалу, що в свою чергу надає можливість працювати як в комедії, так і в психологічній драмі. Прикладами можуть служити його роботи у виставах: «Віват, королево!» Р. Болта (Нау), «Ревізор» М. Гоголя (Земляника), «Фредерік, або Бульвар Злочинів» Е.-Е. Шмітта (Барон де Рюмоза), «Ех, мушкетери, мушкетери» Є. Євтушенка (Араміс).

Сьогодні актор продовжує активно працювати на сцені франківців. Його роботи у виставах «Мартин Боруля» (Гуляницький), «Хазяїн» (Лікар) І. Карпенка-Карого, батько Оксани «Урус-Шайтан» І. Афанасьєва свідчать про невичерпний істинно народний талант майстра, над яким час не владний.

Не зупиняючись на досягнутому, Олег Микитович, паралельно із роботою в театрі, закінчив режисерський факультет Київського інституту театрального мистецтва імені Карпенка-Карого і займається викладацькою діяльністю. Мабуть, важко назвати театр в Україні, де б не працювали його вихованці, з якими Олег Микитович щедро ділиться своїм досвідом, прищеплюючи розуміння і любов до духовної скарбниці української культури.

: