Стежина з минулого

                                 Історія села Кремінна

     Село Кремінна, типове для багатьох сіл Поділля . Корені його сягають у сиву давнину. На території села виявлено залишки поселень трипільської культури (III тисячоліття до н. е.та епохи бронзи (II тис. до н. є.).

     Перша згадка про с. Кремінна відноситься до XVI ст..

      

     Назва села виникла від бур'яну, котре в великої кількості росла в місцевості і мала назву у народі «кремінна» тобто білокопитник.

      

      Село Кремінна розташоване на захід від м. Городка на віддалі 6 км і 12 км. від залізничної станції Вікторія. Рельєф села горбистий, з півночі, сходу, село обрамлене невисокими горами, яких називають «закадлина», «бекаси». В селі є багато каменя ,глини. Камінь, як будівельний матеріал раніше використовувався в колгоспі для будівництва .Клімат села помірно - континентальний, м'яка зима, тепле літо, вологе. Він формується під впливом теплих вологих повітряних мас, що йдуть із заходу, і північного заходу з Атлантичного океану і континентальних мас азіатського антициклону.

      

      Село Кремінна розкинулося між « горами» і «березиною». Через село протикає невеличка річка «Шияна», яка впадає у ставок, а далі її води течуть у річку «Смотрич». Основні фактори, що впливають на рельєф - клімат, рослинність, і господарська діяльність людини. Ґрунти села мають добру структурність і визначаються високою родючістю. Майже всі поля і село мають певний зв'язок із минулим історичними і географічними подіями та народними: легендами. Наприклад село має такі назви: « Піддолина», « Перший горб», «Другий горб», «Шкробти», «Шиянці». Поля:Гори, підсвірж, озера «за Чагарина», «Лейдова долина», «рови».

       В листопаді 1920 року в с. Кремінні була встановлена Радянська влада. Найбільш сприятливим для розвитку колгоспу в повоєнний час були роки 1938 і початок 1941 років. На території Кремінної було 3 колгоспи: 1 Хутора - колгосп ім.. Кірова, головами були Мацюра К.та Шімков. 2 Колгосп ім.. Кагановича - голова Кравець О. Г. З Червоний прапор -голова Волос П. М. Головою сільської ради був Столяр П. М. До війни в селі працював млин. У ті роки на селі знаходилося 3 школи - Земська, Качурівська, Сабчука (працювало 5 вчителів та навчалося 300 учнів). До 1938 року існувала церква. На території села був клуб, бібліотека, магазин - філія.

Багато уваги приділялось розвитку освіти і культури. Організовувалося читання книжок, газет, лекцій, доповідей. Кінопересувка щонеділі демонструвала кінофільми. . Колгоспна молодь брала активну участь у роботі драматичного гуртка (Волос В. М. Романишин А. Цісар О. І. Шаварська Я. І. та інші).

Мирну працю перервала Велика Вітчизняна війна. 8 липня 1941 року німецькі загарбники вдерлися в с. Кремінну. По указу німецького командування кожен селянин на господарстві повинен був сплачувати грошові побори та здавати м'ясо, молоко, яйця та інші продукти. На примусові роботи до Німеччини, тільки що відомо на протязі 1942 року було вивезено понад 200 молодих дівчат і хлопців. Німецькі окупанти безжалісно карали сільських мешканців за зв’язок з партизанами. Так в березні 1943 року фашисти по звірячому розстріляли сім’ю Павла Осики на хуторі, а в травні колгоспницю Антоніну Поворознік

       Лише весною 24 березня 1944 року стало радісним, незабутнім днем. Частина 9-го механізованого корпусу 3-ої гвардійської танкової армії 1-го Українського фронту визволила с. Кремінна.   На фронтах Великої  Вітчизняної війни приймало безпосередньо біля 600 односельчан не повернулися з війни понад  200 чоловік, мешканців села. В повоєнний час був установлене пам'ятний знак спаленої сім’ї Осики Павла німцями, та у 1969 році збудовано обеліск Слави загиблим односільчанам в роки війни.  Шана тим хто вижив і вклав свою частку у перемогу

Директор ПП ім. Г. І. Ткачука Кишко М. А. серед ветеранів війни 2003 рік: Сірий В. Я., Кузь В. Ф., Гоцак В. М., Осика П. С., Шкробот М. Т., Воротний В. Г., Мегега А. Д., Чубай П. Д, Садовський І. Ф.
  

           Спогади ветеранів Великої Вітчизняної війни:

Рибак Степан Савович.

Кузь Петро Дмитрович.

Втомов Василь Григорович.  

Садовський Іван Федорович.

Воротний Володимир Григорович.

Савчук Андрій Павлович.

Шкробот Михайло Тимофійович

     
     Минає час, а пам'ять очевидців,пам'ять нащадків назавжди залишається в серцях наших односельчан. 

                 За полеглими воїнами, які захищали наш рідний край від гітлерівського

                          свавілля, священик Кремінянської православної церкви отець Олександр

                                                      відправив помінальну літургію.

                    Уродженець Кремінянських хуторів Ямборко П.П.  виступаючи перед

                            громадою села  розповів про важкі часи тих років і побажав

                                                       миру та злагоди на нашій землі.   

                                                  

    А на завершення для жителів села та гостей учні школи і клубні працівники привітали невеличким урочистим виступом.

      В післявоєнній відбудові сільського господарства було багато труднощів. У господарстві підірваному війною і посухою, де не вистачало техніки,сортового насіння, фуражу,не вистачало сильної статті, але держава забезпечила колгосп насінням, надала кредити, робітники допомогли відремонтувати машини, і колгоспники за короткий час добилися значних успіхів у піднесенні сільського господарства. Село поступово підносилося, але посуха, і інші фактори привели в 1947 році до голоду. Три утворених колгоспи об'єдналися у один великий колгосп, який мав назву колгосп імен Жданова.. Головою став Воротний Григорій, а пізніше Бондаренко... .За колгоспом в цей час нараховується невелика кількість техніки і великої рогатої худоби

       .У 1958 році с. Кремінна було приєднано до с. Лісоводи, головою правління колгоспу «Україна» був обраний Ткачук Григорій Іванович. 25 травня 1967 року стало особливою яскравою сторінкою. Указом Президії Верховної Ради РСРС колгосп «Україна» було нагороджено орденом Леніна (доп. №163). Це надихнуло колгоспників на героїчну працю, подвоїло їх енергію в боротьбі за дальше зростання продуктивності полів і ферм. 8 квітня 1971 року за успіхи, досягнуті 
в розвитку сільськогосподарського виробництва і виконання плану продажу державі продуктів землеробства і тваринництва, нагороджені Орденом Леніна  

 Василюк Валентину Федорівну - доярку колгоспу «Україна» 

 Сірого Василя Яковича - бригадира колгоспу «Україна». 

Відзнакою «Переможець соцзмагань» та медалями були нагороджені передовики сільського господарства:

Волос Григорій Петрович,  Воротна Надія Петрівна , Голка Анісія Степанівна,
Демкович Н. С., Драгусь Михайло Григорович, Козачишина Ніна Григорівна, 

Лагно М. Г., Любас Михайло Григорович, Шкробот Віра Микитівна,

Шупер Петро Захарович, Ямборко Василь Федорович.

У 1990 році за заявами жителів с. Кремінна наш колгосп від'єднався від колгоспу «Україна» і став носити назву ім.. Г.І.Ткачука. Головою колгоспного сільськогосподарського підприємства став Рога Василь Олексійович за фахом інженер. В колгоспі вирощувалися багаторічні і однорічні трави. Цукрові та кормові буряки, кукурудза, картопля та інші культури. Допоміжними галузями колгоспного виробництва є садівництво, бджільництво,овочівництво. Розвинутими галузями тваринництва є ВРХ і СТФ (Велика рогата худоба та свиняча тваринна ферма).На тваринницьких фермах колгоспу встановленні доїльні апарати, кормокухня, свинокомплекс збудований за останнім проектом - широкогабаритні,механізовані. Допоміжними підприємствами є також деревообробна майстерня, кузня,пилорама,пункт первинної обробки молока. В 1994 році одержано урожаї зернових з 1 га. По 54.5 в тому числі пшениці - 60.7 ц. ячменю - 45 ц .гороху -23 ц. гречки -11ц. цукрових буряків - 285 ц. з 1 га. Кормових буряків - 290 ц. з 1 га. картоплі -102 ц. Вироблено на 100 га. сільськогосподарських угідь м'ясо - 280 ц. молока - 620 ц. Всі бригади і ферми переведені на госпрозрахунок. Грошовий дохід колгоспу в 1994 році становив - 35 м-р. 184 млн. З лютого 2000 року утворюється приватне підприємство ім. Г. І. Ткачука, очолює Кишко М. А. За вагомі досягнення неодноразово був нагороджений почесними грамотами та нагородами. 

Газифікація села пройшла з 1989 - 1994 роки. Нараховується 479 дворів при населенні 1240 чоловік.

В дореволюційний період на селі не було жодної людини, яка б мала вищу освіту. З 1861 року діти навчалися в церковко - приходської школі. На початку 70-х роках було збудовано 3 х поверхову загальноосвітню школу І - II ступенів Вчителя мають повну вищу освіту (13 вчителів), навчається біля 120 учнів. У школі створенні гуртки - літературний, біологічний, технічний.

Окрасою на території села є розташований двоповерховий будинок культури. Перший поверх відведений під кінозал на 500 місць, фойє, гуртові кімнати, другий поверх займає бібліотека в котрій є кімната юного читача, абонемент дорослого населення, читальний зал. Працівники будинку культури на протязі року проводять різні масові заходи, проявляють свій ентузіазм, грають,співають, щорічно проводять день ожинок, свят.»Переджнив'я/ Юні аматори виступають на проведення урочистих подій. Відрадою клубу є духовий оркестр,який приймає участь у районних оглядах, фестивалях, а також у всіх заходах клубу. 

    

       У 1998 році було завершено будівництво храму. Назва церкви Свято-Різдво-Богородична  Дата храмового свята 27 вересня – Чесного Христа Господнього.  Богослужіння у православній церкві проводить отець Олександр ( Яцейко О. Н.)Історична довідка :

О постройке храма, существовавшего в с.Кременной раньше теперешнего, нет никаких сведений. На месте престола старой церкви устроен каменный крест. Настоящий каменный храм в честь Воздвижения св. креста построен в 1855г. В 1872г. перестроен старый иконостас, а в 1874г. пристроена к церкви каменная колокольня. Первым православным священником в Кременной был Гавриил Снежинский. прослуживший здесь с конца XVIII в. по 1832 г.; о нем сохраняется добрая память в приходе. Церковные земли: усад. 2д. 328с, пах. -35д.1620 с. и неуд. 1035 с. Дом со службами свящ. Ветхий: псаломщ. постр. в 1879г.