Чорнобиль – немає минулого часу

Стрекочуть комп ’ютери, служби сейсмічні

Чутливі до кожного здвигу і поруху,

В руках твоїх-формула маси критичної.

А що буде потім, людино?                         

      Організація  Об'єднаних Націй проголосила 26 квітня 1986 року Міжнародним днем пам'яті Чорнобиля.

      Виставка «Чорнобиль. Трагедія. Пам’ять. » присвячена сумній 32-й річниці 

Чорнобильської катастрофи. Біда, яка сталася вночі 26 квітня 1986 року неподалік старовинного українського містечка Чорнобиля, назавжди залишиться в пам'яті людей як застереження того, що науково-технічний прогрес може приносити й гіркі плоди. Людство ще не знало техногенно-екологічної катастрофи таких масштабів. 

Восьме диво світу

23 квітня Всесвітній день книги та авторського права.  У квітні 1995 року Генеральна конференція ЮНЕСКО заснувала Всесвітній день книги і авторського права, який щорічно відзначається з 1996 року. Чудова традиція святкування Дня книги народилась у Каталонії, де 23 квітня, у День Святого Георга, традиційно дарували троянду за кожну куплену книжку. Цього дня також було прийнято дарувати книги близьким. 

     

Сім чудес світу створили люди у давнину. Серед них: храм Артеміди; 

Статуя Зевса Олімпійського;

Колос Родоський - велетенська статуя; 

Олександрійський маяк;  

Мавзолей у Галікарнасі; 

Висячі сади Семіраміди; 

Єгипетські піраміди.

     Є ще одне, не менш дивовижне чудо світу. Воно відоме всім нам, але ми так звикли до нього, що рідко замислюємося над його цінністю. Це -книга.

     Літературна подорож «Восьме диво світу» звичайно присвячена її величності книзі, а виставка «Галерея української книги», яка представляє  твори різних жанрів сучасних українських письменників в т. ч. і письменників рідного краю задовольнить пізнавальні інтереси . Хлопці і дівчата, учні 6 класу з задоволенням взяли участь у голосних читаннях «Читаємо українське, читаємо українською». 

        

              

Земля - наш спільний дім

 

 День Землі відзначали спочатку 21 березня, але у 1970 році його перенесли на 22 квітня. У 1990 це свято набуло міжнародного значення, воно покликане зосередити увагу на різноманітних екологічних проблемах та на способах збереження планети чистою та здоровою.

 Земля — планета унікальна. Саме тут створені неповторні умови для бурхливого розквіту життя. Жодна інша планета нашої Сонячної системи не може похвалитися таким різноманіттям форм життя і таким сприятливим кліматом, як Земля. Так пам'ятаймо, що Земля — це неоціненний дар,      

Книжечки для дітей, які представлені на виставці «Будь природі другом» не лише розкривають навколишнє середовище, але й вчать бути спостережливими й небайдужими до живої природи.

      

Творчисть , як доля

Я завтра їду на Вкраїну,

Яку покинув так давно.

Цілую ставши на коліно, Своє, полкове знамено. - 

Сто років тому, 3 квітня 1918 року, народився письменник Олександр Біличенко, відомий як Олесь Гончар. Душею він завжди залишався юним, писав для молодого покоління. Його персонажами були свідомі молоді люди, школярі чи студенти, які закохувалися і мріяли про майбутнє, прагнули розгадати загадки минулого, сперечалися й приятелювали... Аж поки, як і в наші дні, не настала загроза для їхньої безтурботності - війна.

  Насолодитися внутрішньою силою та красою духовного світу героїв цього письменника, яки є насправді глибокі і такі важливі думки у сучасному шаленому темпі сьогодення. і... трішки пороздумувати:

Про час
«Дорожіть днем - ось що я вам скажу, молоді! Дорожіть миттю, секундою! Живіть так, щоб встигли зоставити слід після себе путящий. Живе не той, хто чадить. Живе - хто іскрить! … Зоставте ж слід… Не бляшанку з-під шпротів, покинуту на Скарбному, не купу сміття, а таке, щоб людей радувало - близьких і далеких… Дорожіть, дорожіть миттю, синочки! Бо ГЕСи плануються, все на світі планується - не планується одна тільки смерть». 
(Олесь Гончар "Собор")

Про співчуття
"Любити ближнього – це найважливіша з людських наук, вона вистраждана людством, але як нелегко вона дається літературі й кожному з нас...  Мабуть, тільки з болю, із страждання виникає здатність до співчуття, душевна просвітленість, розуміння і здатність перейнятися горем ближнього...Умій прощати! Це таки, мабуть, найвище мистецтво життя. Здається мені, що раніше в нас було менше зла, більше було терпимості справді християнської... Як далеко ще нам до висот всепрощення й національного примирення!"
(із щоденника Олеся Гончара)

Про вірність
"Найвища краса - це краса вірності. Люди, які накидаються на все, які розмінюють свої почуття направо і наліво, по-моєму, кінець-кінцем мусять відчувати себе злидарями. А хто не звідав цього щастя, цієї краси вірності, той не жив по-справжньому..." 
(Олесь Гончар "Прапороносці")

Про цінність життя
"Все, власне, так просто, - думалось йому,- варто тільки усвідомити, що живеш один раз, що життя - це той рейс, який не повторюється, і що його треба провести достойно..."
(Олесь Гончар "Тронка")

Про війну
"Ідемо, ідемо. Хочемо пройти крізь цей степ, як торпеди, крізь його аеродроми, засади, крізь усі небезпеки, що зустрінуться нам на путі. Здається, тільки вийдем, і вже не буде війни. Здається, тільки проб'ємося, і перед нами, як з високого перевалу, відкриються за небокраєм найдальші віки. Хто з нас проб'ється? Хто з нас загине в оцих оточенських, загравами охоплених степах? Що всіх нас чекає за отим пагорбом?" 
(Олесь Гончар "Людина і зброя")

Про пізнання 
"- Та хіба ми й самі для себе теж не загадка?
- Ви так вважаєте?
- А вам хіба все до кінця уже ясно? То поясніть і мені, завдяки чому людина з печери зуміла так круто піднестись, по яких щаблях ішла вона з темних тих прачасів до своїх вершин? І чи завжди рухалась по висхідній? У чому змінилась, а в чому лишилась такою, як була і в античності? Оленячий ріг змінила на трактор, галеру — на космічний корабель, а неспокій, а потяг до вічної таїни, хіба він у людини зник? Жадоба пізнання, — може, тільки це неминуще..." 

(Олесь Гончар "Берег любові")

Кремінна - кровинка твоя Україно

Багато різних сіл на світі,

Але мені найрідніше за все,

Моя Кремінна наймиліша –

Рідне село ти моє.

      11 квітня відбулася подія, яка є знаковою для усіх жителів села - це презентація книги, над якою працювали автори -  Петро Михайлович Шкробот, Петро Якович Слободянюк та громада села, яка допомагала у підготовці до друку книги. Про долю маленької Батьківщини, її минуле й сьогодення, а саме про рідне село Кремінна, читачу дізнається із сторінок краєзнавчої книги «Кремінна».
Висловлювалися різні думки, привітання, подяки, спогади, 
побажання під час виступу односельчан і гостей, а саме: Воротної Таісії Олексіївної, Шкробот Петра Михайловича, Шкробот Раїси Пилипівної, Комар Ганни Антонівної, Ямборко Петра Пилиповича, Янишиної Алли Антонівної, Орлова Володимира Івановича, Воротної Любові  Володимирівни, Яцейко Олександра Несторовича,  Дорогої Галини Василівної. Порадували своїм святковим виступом учні школи, зокрема: виконали танцювальні композиції 5-ий і 7-ий класи, талановиті виконавці Шевчук Алевтіна і Федорівська Вероніка, а також клубні працівники – Садовський Віктор Володимирович, Бойко Сергій Володимирович, колектив вчителів, який виконував пісні рідного краю та колектив церковного співу заспівав "Многая літа".