Раніше Вербна неділя мала
іншу назву: Вхід Господній в Єрусалим. Тож коли Ісус
завітав у Єрусалим — люди були здивовані, вражені, але й радісні, тож
зустрічали його з почестями: співали пісні в його честь, кидали під ноги різні
квіти та пальмові гілки, та навіть власний одяг, аби доторкнутись ним до чуда,
яке було втілене у обличчі Ісуса Христа
Цікаво, що зустрічали Ісуса в Єрусалимі, кидаючи йому під
ноги гілочки пальми, а не верби. Але оскільки на території Європи, в тому числі
і України, де переважає християнське населення, пальми не ростуть. А от верба,
навпаки ще з часів Київської Русі вона стала незамінним атрибутом свята.
Для наших предків-язичників верба була містичним деревом,
на гілках якого знаходять притулок душі померлих, а також накопичується вся
енергія природи. Тому навесні, коли на вербі з’являлися бруньки, відзначали
свято, зване Вербицею. Відтоді з’явилась величезна кількість прикмет, традиції
та звичаїв, пов’язаних саме із вербою, до прикладу:
Люди наскільки вірили в цілющу силу верби, що садили її
біля колодязя, щоб очистити воду.
Християни вірять, що вода, в якій були замочені вербні
гілочки, має цілющу силу, нею вмиваються.
Вважається, що
освячена верба охороняє житло від злих духів, зберігає благополуччя.
Не можна зрізати гілки верби з хворого або старого
дерева, а також, якщо воно росте поблизу кладовища.
Вербні котики, освячені, кидали в кашу, їли цю кашу в
повній вірі, що через них передасться людям сила весняної енергії на цілий рік.
Слов’яни вірили, що верба не тільки зцілює, а й надає
фізичну силу, сміливість і мужність, тому багато хлопців робили собі обереги і
талісмани з верби.
Немає коментарів:
Дописати коментар